Коли береш у руки нову книгу знайомої тобі людини, одночасно з якою не просто служив строкову, а й носив кашкети одного кольору - зеленого, прикордонного, - одночас з якою опановував журналістську професію, хочеш не хочеш, думаєш: яка ж вона вийшла, ота книга? Чи вдалася авторові? І ось П прочитано. Моя думка однозначна - книжка вдалася. Йдеться про художньо-публіцистичну повість генерал-майора запасу КДБ-СБУ Олександра Нездолі «Дві епохи генерала держбезпеки», що днями побачила світ у донецькому видавництві «Каштан».

Я не ставив перед собою завдання написати рецензію на книгу Олександра Нездолі, бо рецензія - то велике дослідження. Я хотів висловити авторові щиру вдячність звичайного читача за можливість хоч трохи, але пізнати ще далеко не пізнане. Бо у 70 -80 роки минулого ... Читать дальше »